АНТОНИШИН Стефан

АНТОНИШИН  Стефан – парох церкви Собору Пресвятої Богоматері (8 січня) в с. Костева Пастіль Великобкркзнянського р-ну. Народився 5 серпня 1901 р. в сім’ї службовця Василя Антонишина та Марії Можко в м.Львові. Відчувши покликання до служіння Господові, вступив у монастир. Після відповідних чернечих і священичих студій, будучи монахом Станіславського (Івано-Франківського) монастиря, 12 серпня 1928 року прийняв святу Тайну священства з рук єпископа Станіславської єпархії Григорія Хомишина. У 1928-1939 рр. Як монах Станіславського монастиря редемптористів виконує місіонерську роботу. У 1939-1940 рр. Працює парохом в с.Бозков Станіславської єпархії, з 1940 по 1941 р. – парох у с.Брунери, а з 1941-1945 рр.- парох в с.Горлиця Долина тої ж єпрахії.Через гоніння радянською владою Греко-Католицької Церкви в Галичині і незгоду возз’єднатися з російським православ’ям у 1945 р.шукає спасіння в Мукчівській єпархії – просить єпископа Теодора Ромжу прийняти його священиком. Отець Стефан Антонишин був прийнятий і призначений парохом в с.Княгиня, а в 1946-1948 рр. Працює парохом в с. Костева Пастіль Великоберезнянського р-ну. Готуючись до рішучих наступів проти Греко-Католицької Церкви на Підкарпатті, радянські власті у першу чергу заарештовують священиків-галичан: оо.Стефана Антонишина,  Йосифа Чубатого та Іллю Янковського. Співробітники КДБ 8 вересня 1948 р. заарештовують, а Закарпатський обласний суд 13 листопада 1948 року засуджує о. Стефана Антонишина на 10 років позбавлення волі, з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна на підставі ст.54-10 ч.1 КК УРСР.Реабілітований у 1993 році1
    Про подальшу долю о. Стефана Антонишина відомостей немає, можливо, його тлінні останки спочивають в одній з безіменних могил на безмежних просторах  далекого Сибіру.