АЗАРІЙ Андрій

       АЗАРІЙ Андрій — парох церкви св.Апостолів Петра і Павла в с.Станово Мукачівського р-ну. Народився 21 травня 1903 р. в сім'ї греко-католицького священика Євгена Азарія та Єлизавети Медвецької в м. Туртеребеш (Румунія).
Здобувши початкову освіту у рідному селі, батьки в 1906 році віддали хлопця для продовження навчання до Ужгородської  гімназії, яку закінчив у 1914 році1. Юнак маючи покликання до духовного життя, продовжив навчання в Ужгородській духовній семінарії. По закінченні семінарії з дозволу єпископа Мукачівської єпархії переїжджає за сімейними обставинами на Пряшівщину. 12 липня 1928 р. під час храмового свята Петра і Павла в с. Лубовці (Пряшівщина) єпископ Пряшівської єпархії Павло Гойдич висвятив Андрія Азарія на священика2. До 1939 р. працює священиком у Пряшівській єпархії: один рік був парохом в с. Медвеже, а з 1929-го по 1939-й рр. — парохом у с. Гавай. У 1939 р. єпископ Мукачівської єпархії Олександр Стойка приймає його у свою єпархію і призначає парохом в с. Березово Хустського р-ну. 1941-1946 рр. — парох в с. Драгово Хустського р-ну. Апостольський адміністратор Мукачівської єпархії, єпископ Гайдудорогський Микола Дудаш призначає о.Андрія намісником (деканом) Тереблянського деканату. В 1946 р. єпископ Теодор Ромжа призначає о. Андрія парохом в с. Станово, але тут він не встиг ще й познайомитися з вірниками, як репресивні органи радянської влади 24 липня 1946 р. заарештовують, а 24 вересня 1946 р. засуджують на 6 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років і конфіскацією належного йому майна. Після суду був відправлений у табори ГУЛАГу Карелії, де його праця користовувалася на лісорозробках в Медвежегорську, а пізніше — на різних будівництвах. Там захворів важкою формою туберкульозу. Відбувши своє незаслужене покарання, був звільнений з-під стражі 8 липня 1952 р. і в  1952-1953 рр. лікувався у Львівській клінічній лікарні. У 1953 р. зі Львова йому було дозволено повернутися додому в м.Мукачево, де жив на утриманні дружини. Дякуючи придбаній у таборах ГУЛАГу важкій хворобі  Андрій 18 січня 1957 р. на 54-му році життя і 26-му році свого душпастирства помер у м.Мукачево.

       Згідно ст.1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р.о.Андрій Азарій реабілітований 19 серпня 1991 р.

       Дружина о.Андрія Азарія, Марія Копчик, прийомна дочка священика Михайлович Михайла з Пряшівської єпархії. 5 червня 1928 року вийшла заміж за богослова, майбутнього священика Азарій Андрія. В сім’ї народилося шестеро дітей, але двоє їз них ще в дитячих роках померло. Після арешту чоловіка вимушена була покинути село і переселилася з дітьми в м.Мукачево, де і проживала до повернення чоловіка з таборів ГУЛАГу. Після повернення  чоловіка додому доглядала і утримувала його. Померла в липні 1982 р. у м. Мукачево.