БАЧИНСЬКИЙ Даниїл (ст.)

 

БАЧИНСЬКИЙ Даниїл (ст.) - парох церкви верховних Апостолів Петра і Павла в с.Дубрівка Ужгородського р-ну. Народився 12 січня 1879 р. в с.Вишково Хустського р-ну в сім'ї греко-католицького священика Михайла Бачинського та Ернестини Табакович. Після закінчення церковнопарафіяльної школи в с.Великі Лучки Мукачівського р-ну батьки віддали його для продовження навчання в Ужгородську гімназію. Здобувши середню освітув 1897 р. , продовжив навчання в Ужгородській духовній семінарії. 14 грудня 1902 р. єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Юлій Фірцак рукоположив 12 богословів (доктора богослов'я Васовчик Михайла- Теодосія, Беллович Юлія, Гаджегу Юлія, Гулович Стефана, Карцуб Павла, Ковтан Василя, Лукач Івана, Попович Карла ЧСВВ, Сабад Антона, Семан Стефана, Токач Василя), серед яких був і Даниїл Бачинський . Після висвячення його направляють помічним священиком в с.Заріччя Іршавського р-ну, де парохом на той час був його тесть Юрій Гомичко (1892-1915), у 1907 р. короткий час виконував також обов'язки пароха в с.Велика Чингава (з 1946 р. с.Боржавське) Виноградівського р-ну. З 1907 по 1921 рр. - парох у с.Сільце Іршавського р-ну, а з 1921 по 1949 рр. - парох у с.Дубрівка Ужгородського р-ну. В 1919 р., враховуючи його плідну роботу і заслуги на душпастирській ниві, єпископ Антон Папп відзначає о.Даниїла титулом почесного намісника (декана). Будучи священиком дійсного покликання і високої інтелігентності, користувався повагою і великим авторитетом серед вірників і священиків.Про його авторитет серед вірників говорить і той факт, що під час чехословацького панування тут у нашому краї о.Даниїл очолював у Дубрівці сільський осередок популярної тоді, а пізніше названною радянською владою реакційною, аграрної партії. У 1927 р. від жителів села і від Аграрної партії був призначений членом Ужгородського окружного вибору, де приймалися рішення про виділення грошей, сільськогосподарської техніки, медичної допомоги для селян. Він завжди був готовий прийти на допомогу і найбіднішому прошарку селян довіреної йому парохії. Отець Даниїл Бачинський оправдав довіру селян, бо для Дубрівки виклопотав допомогу для ремонту і відновлення колодязя загального користування і для придбання машини для очистки зерна. Наскільки великою повагою користувався у єпископа свідчить і той факт, що перед своєю мученицькою смертю в Мукачівській лікарні єпископ Теодор Ромжа з-поміж багатьох священиків єпархії свою останню св.Сповідь побажав відправити у о.Даниїла.
Коли розпочався відкритий наступ радянської влади на Греко-Католицьку Церкву, то о.Даниїла стараються умовити на перехід до православ'я приміняючи різні методи тиску на нього. Одним з таких "гуманних" методів переконання було виселення з парафіального будинку, бо в с.Дубрівка "терміново" появилась потреба в будівлі для сільради. Отець Даниїл, разом з дружиною, вимушений був покинути село і піти в прийми до своїх дітей в Ужгороді. Його і тут не залишили в спокої, як влада так і працівники КДБ. А коли для них стало зрозумілим, що о.Даниїл не буде згідний підкоритись їм і прийняти руське православ'я не дивлячись на всі їхі "гуманні" дії, то працівники КДБ 28 грудня 1950 р., не дивлячись на похилий вік і хворобу, заарештовують о.Д.Бачинського, звинувативши в тому, нібито він віддав угорській армії дзвони з Дубрівської церкви і іншими абсурдними звинуваченнями, а Закарпатський обласний суд 13 лютого 1951 р. на підставі ст.54-4, 54-10 ч.2 КК УРСР засудив на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна, яке вже давно було вилученим від нього без всякого на то законного права, або судової постанови. Про стан здоров'я о.Даниїла дізнаємось з касаційної скарги адвоката у якій говориться, що "засудженому 73 роки, у нього лише третина шлунку, опухають ного і зовсім немає зубів". Ця скарга не була з принциповим розумінням розглянута і задовільнена "найгуманнійшим" радянським судочинством.Пізніше вже не було ніякого сенсу розглядати його справу, бо 15 липня 1951 р. на 73-му році життя і 49-му році свого душпастирства, хворий і залишений без відповідного лікування, о.Даниїл помер в Ужгородській тюрмі. Щоб приховати свій злочин, тодішні владарі поховали тіло потай опівночі на цвинтарі, тепер уже закритому для захоронень, на вул.Перемоги (колишня і тепер вже знову поновлена Капушанська). На протязі чотирьох десятків років ніхто із рідних і близьких не знав, де покояться тлінні останки о.Даниїла. Вони спочивали під одним із кущів у зрівняній землі без жодної позначки. Згідно з ст.1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о.Даниїла Бачинського реабілітовано 24 лютого 1992 р.
Дружина о.Даниїла Бачинського, Маргарета Гомичко, народилася 24 серпня 1885 р. в с.Княгиня Великоберезнянського р-ну в сім'ї греко-католицького священика Юрія Гомичка та Олени Фенцик. Разом із чоловіком виховали й вивели в люди одинадцятьох дітей. Померла в Ужгороді 17 січня 1964 р. на 79-му році свого життя. Вони були батьками одинадцяти дітей, з яких двоє, Іван та Даниїл, стали священиками.
Hosted by uCoz