ГАДЖЕГА Юлій

ГАДЖЕГА Юлій - доктор теології, викладач Ужгородської духовної семінарії. Народився 16 січня 1879 р. в с. Урмезієво (Руське Поле) Тячівського р-ну в сім'ї півцеучителя Петра Гаджеги та Жужанни Матяцко. Здобувши початкову освіту в церковнопарафіяльній школі, поступає в Ужгородську гімназію, де навчався в 1888 - 1897 рр . Богословську освіту одержав у семінарії м. Естергома (Угорщина), а пізніше - в Будапештській центральній духовній семінарії. Закінчивши богословські студії в Будапешті у 1900 році, продовжив навчання у Віденському університеті. Після двох років навчання у Відні, приїхав додому і 14 грудня 1902 р. єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Юлій Фірцак рукоположив в Ужгородському кафедральному храмі 12 богословів (доктора богослов'я Васовчик Михайла-Теодосія, Бачинського Даниїла, Беллович Юлія, Гулович Стефана, Карцуб Павла, Ковтан Василя, Лукач Івана, Попович Карла ЧСВВ, Сабад Антона, Семан Стефана, Токач Василя), серед яких був і Юлій Гаджега, який прийняв целібат (безшлюбність) . Маючи неабиякі здібності, продовжує навчання і післі висвячення. Угорська Академія Наук дає рекомендацію молодому талановитому священику, допомагає поїхати й вести пошукову роботу у ватиканських архівах з питань започаткування Мукачівської єпрахії й історії розвитку грецького церковного права. З Риму він приїхав до батьків, які у той час проживали у Сваляві, але майже зразу ж після приїзду в 1904 р. єпископом Юлієм Фірцаком був призначений помічним священиком у м. Шаторолйоуйгель (Угорщина). Тут працю помічного священика поєднував з підготовкою до захисту докторської дисертації. В серпні 1906 р. на богословському факультеті Віденського університету захистив докторську дисертацію. У вересні 1907 р. єпископ Мукачівської єпархії Юлій Фірцак призначає молодого доктора богослов'я професором теології Ужгородської духовної семинарії, доручивши йому викладання святого письма, Старого Завіту і латинської мови, на зміну вийшовшому на пенсію о.Андрію Гебею (1880-1907). Починаючи з 1907-го по 1928-й рр. Виконував обов'язки префекта семинарії. В 1923-1924 рр. Був директором жіночої учительської семинарії. В 1911 р. єпископ Юлій Фірцак, відзначаючи заслуги, присвоює йому титул почесного намісника (диякона), а в 1919 р. єпископ Папп Антоній призначив його радником єпископської Консисторії. Великою честю для Мукачівської єпархії в 1924 р. стала звістка, що о.Августин Волошин та о. доктор богослов'я Юлій Гаджега призначені папськими камераріями . В 1933 р. за станом здоров'я вийшовши на пенсію. Будучи на пенсії о. Юлій Гаджега повністю віддається літературній діяльності. Його численні праці, присвячені переважно богословським питанням та історії Церкви Підкарпаття, друкуються в тогочасних журналах і газетах. З заснуванням товариства Духновича о. Юлія Гаджегу обирають членом президії й головою літературно-наукової секції товариства.
Після визволення м. Ужгорода 27 жовтня 1944 р. багато викладачів Ужгородської духовної академії покинули територію нашого краю (д-р. Юлій Марина, д-р. Людвик Міня, д-р. Стефан Качур). У 1945 р.з потреби поповнення викладацького складу єпископ Теодор Ромжа запршує його на викладацьку роботу. Нові можновладці вже з самого початку заінтересувались особою о. Юлія і його літературною діяльністю. Їм було до вподоби його відверте русофільство і надіялись, що він з радістю згодиться перейти до московського православ'я. Спочаткув місцева влада, а пізніше і працівники КДБ пробують намовити о.Юлія перейти на російське православ'я, обіцяючи при цьому вигідне і безтурботне життя та церковні чини в ієрархії Російської Православної Церуви. Ні обіцянками і умовлянням, а пізніше різного роду залякуваннями не змогли його схилити покоритись владі і змінити свої погляди до Католицької Церкви. 30 травня 1947 р.працівники КДБ заарештовують о. Юлія Гаджегу, Закарпатський обласний суд 28 липня 1947 р. засудив його на шість років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна. Під час арешту і обшуку у його квартирі працівниками КДБ було "вилучено підшивки газет "Неделя", "Русская земля", "Русский народный голос", Американский вестник", угорська "Уй кезлень", релігійні книги і брошури, "Воспоминания", " Вопросы из пограничной области науки и веры", чорновик рукопису "Как живут земледельцы в большевистском раю" - всього 24 назви . Цікаво навести уривок із допиту 17 червня 1947 року. Слідчий питав:"Скажіть, з наближенням Радянської Армії до території Закарпатської області ви намагалися втекти з її території?
Відповідь: Ні, я не намагався цього робити.
Питання: Чому? Чи ви не розуміли, що за проведену антирадянську діяльність вам доведеться нести відповідальність перед органами Радянської влади?
Відповідь: Так, я це розумів. Але виїхати в якусь західноєвропейську країну я не міг насамперед із-за свого віку. Крім того я вважав, що територія Закарпатської області буде належати Чехословаччині, а не Радянському Союзу. Ці дві причини утримали мене від учечі з територі Закарпатської області"
Тут можна додати слова Юлія Гаджеги із протоколу допиту від 31 травня 1947 року: "Крім того, я виступав проти атеістів, викривав учення матеріалізму і комунізму, передрікав загибель Радянського Союзу і критикував соціально-економічні, політичні і культурні основи існуючого в СРСР політичного ладу, як у статтях, а також у своїх брошурах… і т.д." . В обвинувальному висновку відмічено, що "він у своїй книзі "Руководство к изученію возсоединенія восточной и западной Церкви"., виданій в Ужгороді у 1922 році, робив наклеп на більшовизм в Росії, заявляючи про те, що більшовики жорстоко переслідують віруючих і намагаються насильно знищити релігію. А у книзі "Проклятіе коммунізма-большевизма." виданій в Ужгороді в 1937 році о. Юлій робив наклеп на Радянський Союз і закликав до боротьби з комунізмом". Сьогодні історики оцінюючи ті "справедливі" дії слідчих і судових органів радянської влади справедливо відмічають, що "…можна спитати, чи була загроза радянській владі від його (о.Юлія Гаджеги - Б.Д.) релігійних творів, які були вилучені з бібліотек і заховані у спецфондах? По-друге ці книжки були написані у 20-30-х роках в Чехословаччині з їїбдемократичними порядками, де можна було відкрито виступати і за релігію, і проти неї, відверто висловлювати свої погляди з усіх питань, які не суперечили закону, вільно критикувати у пресі будя-які ідеї, в тому числі і комуністичні. По-третє, за цю діяльність на підсудного не поширювалася юрисдикція Радянського Союзу". Після суду його відправляють до Львівської тюрми-розпридільника, де за невідомих обставин помер 1-го грудня 1947 р. на 69-му році життя і 45-му році свого душпастирства. Померлих в'язнів у Львівській тюрмі, як відомо, хоронили потай від людського ока, під покровом ночі на Янівському цвинтарі у Львові. Там були вириті бульдозером великі ями, в які завозили вночі трупи в'язнів. В одній з таких ям спочивають і тлінні останки о.Юлія Гаджеги.
І лише через 45 років на підставі ст.1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Юлій Гаджега реабілітований 7 жовтня 1992 р.
Отець Юлій Гаджега є гідний свого єпископа Теодора, бо своїм прикладом відданості Христовій Церкві і своєю мученицькою смертю, заслужив, щоб його почитали, як святого мученика. З цією метою в Мукачівській єпархії створена комісія, яка працює над тим, щоб документально засвідчити його насильницьку смерть за віру і бездоганне чисте життя. Комісією складено робочий список священиків, який поділений на 7 груп в залежності від виду мученицької смерті. Отець Юлій Гаджега включений у ІV групу "Померли у в'язниці або у ттаборі ГУЛАГу по хворобі".
Д-р Юлій Гаджега був ревним і визначним церковним письменником і дописувачем тогочасних духовних видань. Його праці і статті часто публікувалися під псевдонімом Юлій Русак. Крім статей на русинській, угорській, латинській і німецьких мовах на біблійні і апологетичні теми, пише оповідання, автобіографічні й багато культурно-історичних творів. Отець Юлій Гаджега "активно займався журналістикою, і в 1919 році став редактором газети "Карпат", яка видавалася угорською мовою, але в тому ж році вона була закрита. Від 1920-го постійно друкувався у газеті "Русский вестник", потім - "Русское слово" та журналі єпархії "Душпастырь". Взагалі дописувати в пресу він почав ще з 1912 року, а з 1915-го активно став займатися літературною діяльністю. Головні друковані роботи о. Юлія Гаджеги:
Szent Mark evangeliumanak magyarazata (kulonos tekintettel a gorog keleti egyhazra). - Ungvar, 1915.
Szentirasi kanon - es a szovetseg tortenete, tekintettel a keletiekre. - Ungvar, 1917.
Пособіе к изученію біблейской герменевтики.- Ужгород, 1920.
Наша правда в вірі. - Ужгород, 1920.
Почему мы должны праздновати неділю, а не субботу.- Ужгород, 1920.
Библейскіе вопросы с точкі зренія восточных церквей.- Ужгород, 1921.
Руководство к изученію возсоединенія восточной и западной Церкви. - Ужгород, 1922.
Эксегатіческія сочіненія. - Ужгород, 1923.
Общество Духновича и русскія женщины. - Ужгород, 1925.
Исторія общества св. Василія Великаго. - Ужгород, 1925.
Ложные апостолы.- Ужгород, 1926.
Статьи по вопросам православія, народности и католичества.- Ужгород, 1927.
Очерки культурной исторіи Подкарпатской Руси. - Ужгород, 1927.
Краткій обзор научной діятельности Юрія Ивановича Венелина (Гуцы).- Ужгород, 1927.
Исторія Ужгородской богословной семинаріи в ея главных чертах. - Ужгород, 1928.
Два историческіх вопроса: старожилы-ли карпатороссы в началах християнской религіи на Подкарпатской Руси. - Ужгород, 1930.
Мукачевская епархія и ея борьба за право русскаго языка во время епископа Василія Поповича. - Ужгород, 1935.
Гді наші литературні памятникы. - Ужгород, 1935.
Сектантам в отвіт.- Ужгород, 1936.
Жизнеописаніе св. Іоанна Златоустаго и разбор его трудов. - Ужгород, 1936.
Вічный сон. - Ужгород, 1937.
Грішниця и другіе рассказы. - Ужгород, 1937.
Проклятіе коммунізма-большевизма. - Ужгород, 1937.
Воспоминанія. - Ужгород, 1938.
Прогулки. - Ужгород, 1941.
Святый Николай. - Ужгород, 1937.
Віфлеем. - Ужгород, 1937.
Прогулки. - Ужгород, 1941.
Die schismatiche Propaganda in Karpathenrusland. - Proderborn, 1935.
Der Beitrag von Maximos Agioritis zur Verbesserung des Textes der aitslavischen Bibel. - Proderborn, 1935.
Die Schwierigteiten der kirlichen Union in der neueren russichen Literatur. - Proderborn, 1936.
Die Lehre des Origenes Aber den Primat petri und die Orthodoxen. - Proderborn, 1936
Hosted by uCoz