ГОЛІШ Антон (Костянтин) - ієромонах
ЧСВВ, помічний священик церкви Покров Пресвятої Богородиці в с. Малий Раковець
Іршавського р-ну. Народився 27 березня 1894 р. в с. Ключарки Мукачівського
р-ну в сім'ї греко-католицького священика Андрія Голіша та Марії Вейгшев.
Після здобуття початкової освіт в церковнопарафіяльній школі в рідному селі
батьки віддали хлопця для продовження навчання в м. Ужгород. Відчуваючи
покликання до священницького сану, він 17-го жовтня 1911 р вступає до Чину
св.Василя Великого і стає одним із перших вихованців Ужгородського монастиря
ЧСВВ, який було відкрито 1912 р. У цьому центрі духовності молодь виховувалась
у дусі набожності, любові до Христа. до свої о народу, до ближнього. Ці
чесноти молодому юнаку прищеплювали настоятель вихованців о. Теофіл Скиба,
префект наукових справ інтернату богослов Василь Ларь та ігумен монастиря
о. Афанасій Максим. 6-го березня 1913 р. складає дочасний, а 7-го жовтня
1916 р.вічний чернечі обіти . Після чернечих і священницьких студій 17 грудня
1916 р. єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Антоній Папп рукоположив
на священика 8 богословів (Долинай Юлія, Дюрко Юлія, Желтвай Івана, Крафчик
Івана, Стойка Олександра, Шерегі Андрія, Шерегеллі Івана), серед них був
і Голіш Констянтин ЧСВВ . Після висвячення о. Костянтин проводить ревну
місіонерську й душпастирську роботу, перебуваючи в різних монастирях Чину
СВВ: з 1915 р. - в Ужгороді, з 1916 року він був вчителем початкових класів
Маріяповчанської початкової школи ЧСВВ, де у 2-му і 3-му класах вчив і майбутнього
протоігумена чину Дудаш Берталона (назначений протоігуменом 15 лютого 1943
р.), в 1934 - 1938 рр. - в Боронявському , 1944 р. - в Імстичівському.
Отець Константин Голіш був одним із тих чотирьох монахів Чину св. Василя
Великого (Ієромонахи Гавріш Климентій, Кралицький Методій і ігумен Боронявського
монастиря Мотринець Вартоломей) , які у 1920 році відмовились від реформи
Чину, але бажали залишитись в Чині і тому їх всіх було переселено до Боронявського
монастиря. З них пізніше о. Климентій Гавриш покинув Чин, а інші після смерті
в 1931 році протоігумена Йоакима Хоми добровільно підчинились новоназанченому
22 липея1932 року протоігумену о. Полікарпу Булику .
Під час Карпатської України уряд Августина Волошина домігся того, щоб двох
монахів-мадяронів оо.Варфоломея Моринця і Костянтина Голиша із Боронявського
монастиря, які проводили про угорську пропаганду серед населення, були усунені
від виконання своїх обов'язків у монастирі і в грудні 1938 року були переведені
до Маріяповчанського монастиря
Коли виникала така потреба, то він з великою покірністю виконував душпастирську
роботу на окремих парохіях. З 1923 по 1926 рр. - парох в с Розтоцька Пастіль
Великоберезнянського р-ну. Коли с. Репинне Міжгірського р-ну в серпні 1931
р. помер парох Бейла Орос, то на протязі одного року о. Костянтин виконував
тут обов'язки пароха.; перебуваючи в Імстичівському монастирі в 1940 - 1949
рр., допомагає своїм олтарним братам Никифору Гебею (помер 1941 р. ), о.
Михайлу Егреші як помічний священик в с. Великий Раковець Іршавського р-ну.
Після так званого "саморозпуску" Греко-Католицької Церкви і її
заборони в 1949 р. не погодився перейти на російське православ'я і проживав
з іншими монахами у Імстичівському монастирі Працівники КДБ 6-го квітня
1950 р. заарештовують о. Костянтина, а Закарпатський обласний суд 28-30
квітня 1950 р.засуджує його на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах
терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна. Про його арешт
о. Павло Мадяр залишив таку згадку : "Після Великодня 1950 року знову
вночі приїхали енкаведисти і арештували о.ігумена Сідея і о.А.Голіша з трьома
братами, а інших розіслали по домівках." . Римо-католицький священик
о. Антал Гевелі згадує, що коли його 13 червня 1950 р. помістили в одну
з камер Ужгородської тюрми, то там він зустрівся з оо. Голіш Аитоном ЧСВВ,
Желтвай Миколою і Сабов Андрієм. Побувавши на ринках безкоштовної робочі
сили сталінської тоталітарної системи - тюрмах-розподільниках, був відправлений
у табори ГУЛАГу Кемеровської обл., де праця в'язнів використовувалася на
різних будівельних роботах. За невідомих обставин 26 вересня 1953 р. на
60-му році життя і 37-му році свого душпастирства О. Костянтин помер у таборі
ГУЛАГу м. Мєждурєченськ Кемеровської обл. Його тлінні останки спочивають
у безіменній могилі сибірської землі.
На підставі ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних
репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Антона Голіша (Костянтина)
реабілітовано 17 березня 1992 р.
Отець Голіш Антон є гідний свого єпископа Теодора, бо своїм прикладом відданості
Христовій Церкві і своєю мученицькою смертю, заслужив, щоб його почитали,
як святого мученика. З цією метою в Мукачівській єпархії створена комісія,
яка працює над тим, щоб документально засвідчити його насильницьку смерть
за віру і бездоганне чисте життя. Комісією складено робочий список священиків,
який поділений на 7 груп в залежності від виду мученицької смерті. Отець
Голіш Антон включений у ІІІ групу " Померли у в'язниці або таборі ГУЛАГу
по хворобі".
|