ГРЕГОРОВИЧ Стефан - парох церкви
Зіслання Святого Духа в с. Щербовець Воловецького р-ну. Народився 28 серпня
1915 р. в сім'ї секретаря сільської управи (нотаря) Євгена Грегоровича і
Гізели Вароді в с. Кальник Мукачівського р-ну. Закінчивши четвертий клас
початкової школи в Мукачеві, в 1926 році продовжив навчання в Мукачівській
руській реальній гімназії . В 1933 р. поступив до Ужгородської духовної
семінарії. 23 березня 1941 р. Єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії
Олександр Стойка рукоположив на священика богословів Грегорович Стефана
і Петрашович Нікефора. Першу свою свяу Літургію (приміцію) відправив 30
березня 1941 р. в церкві Різдва Пресвятої Богородиці с. Росвигово. 1941
- 1944 рр. працює парохом с. Щербовець Воловецького р-ну з філіями: Пашківці,
Збини і Жденієво. З наближенням фронту в 1944 р. все село було евакуйовано
в район Мукачева, і о. Стефан переїжджає з сім'єю до тестя в с. Росвигово.
Після визволення краю він знову повертається на свою парохію і продовжує
тут душпастирську роботу до березня 1949 р. Тоді о. Стефан відмовився перейти
на російське православ'я і йому було заборонено займатися душпастирською
працею. Більше року переховувався і підпільно продовжував виконувати душпастирську
роботу. Працівники КДБ довідавшись про місцеперебування о. Стефана, 14 вересня
1950 заарештовують, а 31 жовтня обласний суд засуджує його на 25 років позбавлення
волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому
майна. Після суду його було відправлено через Львівську тюрму-розподільник
у табори ГУЛАГу м. Воркути. Тут він з лютого 1951 р. працює в таборі № 10
на зовнішніх шахтних роботах, а також на різних будівництвах. Коли й після
смерті Сталіна у житті й утримуванні політичних в'язнів ніяких змін не сталося,
то в'язні табору № 10 на шахті № 29 повстали і висунули вимоги про перегляд
їх справ та звільнення їх із таборів. Тогочасні владоможці й утримувачі
безкоштовної робочої сили застосували проти повстанців зброю, у результаті
чого від кульових ран померло 40 і було поранено 134 в'язні . Про ці події
о. Стефан Грегорович згадує так: "... Наш табір повстав, і з ним майже
одночасно і всі інші табори, мені невідомо, як в'язні зуміли про це договоритись,
але було ясно, що повстання розпочалось згідно відповідного сигналу. Цілий
тиждень в'язні у всіх таборах не виходили на роботу. Через тиждень всі табори,
крім нашого на шахті № 29, стали до роботи. Наш табір продовжував добиватись
своїх вимог. На восьмий день повстання наш табір був оточений військами,
які штурмом і прицільним вогнем оволоділи табором... серед вбитих був один
литовський монах і наш греко-католицький священик о. Чейпеш Іван. Кров змили
пожарними машинами, мертвих вивезли, а поранених на протязі трьох днів оперували
і виймали з їх тіл кулі. Пізніше весь цей табір розформували, розкидавши
в'язнів в інші табори. І я тут поламав ногу, коли моя нога залікувалась,
то мене перевели в табір № 7, а потім у табір № 14, з якого у жовтні 1956
року я і приїхав додому в Мукачево до своєї сім'ї" . На роботу влаштуватись
у Мукачеві довгий час не міг, тому доводилось вдовольнятись тимчасовими
заробітками нічного сторожа, на перебиранні фруктів та овочів, ремонтуванні
тари і т. д. Ця тимчасова робота давала можливість більше займатися душпастирством
у підпіллі. Він часто виїжджав у найвіддаленіші села Мукачівської єпархії,
де обслуговував потреби вірників. Проживає в м. Мукачево.
На підставі ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних
репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Стефана Грегоровича реабілітовано
7 березня 1992 р.
Дружина о. Стефана Грегоровича, Ольга Дудинська, народилася 8 квітня 1918
р. в сім'ї греко-католицького священика Андрія Дудинського і Маргарети Горщак
у с. Жуково Мукачівського р-ну. 27 лютого 1941р. вийшла заміж за богослова,
майбутнього священика Грегорович Стефана. Після арешту чоловіка переїжджає
з дітьми в Мукачево. На її плечі ліг важкий тягар по утриманню сім'ї і вихованню
дітей. Як жінка репресованого священика ніде не може влаштуватися на роботу.
Спочатку працює прибиральницею, а пізніше в цілодобовому садку-яслях працює
нічною нянею. Разом із чоловіком виховала трьох дітей, виконавши з честю
свій материнський обов'язок.
|
