Як брат Ялівець втяв ногу свинці і дав
її хворому.
Брат Ялівець, один з вибраних учнів і
перших товаришів святого Франциска, був мужем глибокої покори, великої ревності
та надзвичайного милосердя.І святий дав йому свідоцтво перед усіма братами,
що досконалим монахом, Братом Меншим, буде цей, хто так, як брат Ялівець, поборе
світ і самого себе. Коли цей добрий брат перебував у монастирі Пресвятої Марії
Ангельської, раз з любові до Господа Бога відвідав хворого брата і ведений милосердям
запитав його, чи міг би зробити яку послугу?" На це відповів хворий: "Зробиш
мені велику приємність, якщо розстараєшся для мене на обід свинячу ніжку."
"Я радо це зроблю" - відповів брат Ялівець. І зараз побіг до кухні,
взяв ножа і пішов до лісу, а там побачив повно свиней, які шукали собі в кущах
поживи. Кинувся на одну свинку, відрізав її ногу, відтак зварив гарно і приніс
її хворому. Він прийняв цю поживу з великою радістю, з'їв усе і був дуже втішений
цією послугою брата Ялівця. Для більшої потіхи хворого брат Ялівець оповів,
як він бігав за свинкою, заки дістав її в свої руки. Тим часом сторож свиней,
який бачив все, побіг донести про це своєму панові. Власник свиней пішов зразу
до монастиря і став викрикати, називаючи братів фальшивими, ошуканцями, збиточниками,
бандитами та драбами. Яким правом, - кричав він, - ти посмів втяти ногу моєму
вепрові?" На такі крики повиходили всі брати, а святий Франциск покірно
став боронити своїх братів, кажучи, що ніхто з них нічого про це не знає. І,
щоб втихомирити господаря, обіцяв щедро віддячити йому за втрату. Це однак не
вдоволило власника, він відійшов у великій злості, погрожував братам, обзивав
їх найгіршими назвами. Він все своє повторював, що це зробили йому на пакість,
а брати нічого з цього не розуміли. Тим часом святий Франциск на все звертав
увагу, став про це думати і сам зі собою говорив: "А може це брат Ялівець
зі своєї надмірної ревності наніс на наші голови ці зневаги?" Тихо прикликав
брата та запитав, чи це може він є причиною цього злочину, який приписують монастиреві?
Милосердний брат, який уважав себе за невинного, а вчинок, якого допустився
- за акт милосердя, відповів весело: "Так, мій солоденький Отче, так, це
правда, я втяв ногу веприкові та послухай мене, прошу, з яким наміром я це зробив."
І став розказувати цілу історію про відвідини хворого, про його бажання і про
все, а вкінець додав: "Вір мені, мій Отче, що як лиш подумаю про ту приємність
та задоволення хворого брата, то є переконаний, що я готов і сто свинкам повідрізувати
ноги, щоб хворим прислужитись, бо в очах Божих це добрий вчинок." "О
брате Ялівець, - закликав невдоволений святий Франциск, - пощо ти наробив нам
такого згіршення? Тепер чоловік цей скаржиться, гнівається на нас дуже, перед
цілим містом буде нас зневажати за свою кривду і чи несправедливо? Тому в Ім'я
святого послуху піди до нього, впади йому до ніг і проси прощення за свій блуд,
а крім цього, пообіцяй якнайскорше винагородити йому шкоду так, щоб вже не мав
причини скаржитись на нас. Це бо і рішуче можна сказати, що твоя ревність довела
тебе до вчинку, якого в ніякий спосіб не можна оправдати." Ці слова зробили
дивне враження на брата Ялівця. Він не міг цього зрозуміти, як можна гніватись
за милосердя, яке він вчинив; йому видавалось, що всі добра є нічим, якщо ними
не ділимось по-братньому з тим, хто цього потребує, тому і відповів святому:
"Будь спокійний, мій Отче, я винагороджу йому вкоротці і будь певний, що
він буде почуватись, вповні вдоволеним, пощо стільки крику? Ця свинка, що їй
відтяв ногу, більше належить до Господа Бога, ніж до того чоловіка, що так скаржиться
дуже, або чи не скористає і він цього доброго діла?" Сказавши це, брат
Ялівець побіг до господаря свиней. Знайшов його ще дуже розгніваного наміряючого
пімститись за свою кривду. Брат не звертав на це уваги, тільки старався оповісти
йому, як то він втяв ногу свинці та чому. Оповідаючи тішився, неначе б він що
доброго зробив та ще сподівається за це нагороди. Тому господар ще більш розлютився,
став його обзивати, лаяти поганими словами. Брат дуже втішився і зовсім не ображався
на лайку розгніваного газди. Здавалось йому, що, видно, цей не зрозумів його
як слід, бо, на його думку, він радше з цього повинен тішитись, а не гніватись.
Тому знову став оповідати про все, що сталось, відтак кинувся йому на шию, поцілував
щиро і запевнив, що лише милосердя до хворого брата було причиною його вчинку.
Також попросив, щоб він для цієї доброї мети пожертвував і цілого веприка. Говорив
брат Ялівець з такою любов'ю, простотою та покорою, що господар розчулився і
зі сльозами в очах впав до ніг братові. Соромно йому стало за свою нечемну поведінку
зі святим Франциском і його товаришами, казав зараз зарізати веприка, гарно
його приготувати та занести до монастиря Пресвятої Марії Ангельскої. Дуже просив
братів прийняти цей дар за зневаги ним заподіяні. Святий Франциск, сказав до
своїх братів та до всіх присутніх: "Дай Боже, щоб ми мали цілі ліси такого
Ялівця!"
